< Попередня новина

Із династії лісівників

 
 Директор ДП «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» Олександр Іванович Шевчук,  як мовиться, з діда-прадіда – лісівник і народився у найбільш «лісовому» регіоні – Городницькому. Батько Іван Аврамович у цей час вже 11 років працював лісорубом, отож 5 його дітей знали лісове господарство, як кажуть, не з оповідей і картинок. Мама Станіслава Григорівна більше 30-ти років відпрацювала на місцевому фарфоровому заводі, але майбутній професійний вибір дітей підтримала сповна.
Нині село Анастасівка, де  «осіло» сімейство Шевчуків, знаходиться за кілька кілометрів від Городниці (колишній райцентр) і це типова глибинка Полісся...
Тут Іван Аврамович Шевчук збудував великий родинний будинок, тут виросли і потім відправились у «велике життя» всі його діти: четверо із п’яти стали лісівниками. Сюди ж, на побачення до мами Станіслави Григорівни вони вже приїздять із родинами, дітьми і внуками. Тут в Анастасівці ходили по гриби, ягоди, заготовляли сіно,  доглядали  за лісокультурами, тут народилася  їх велика любов до лісу.
Першим пішов вчитися в Малинський лісотехнічний технікум старший брат Юрій, за ним менший  – Олександр, а Валентин навчався у Львівському ДЛТУ. Молодша сестра Оля теж не довго вагалась із професійним вибором – нині трудиться в Городницькому держлісгоспі маркувальником. У цьому ж лісогосподарстві  нині працює лісничим Валентин Шевчук, а Юрій Іванович  очолює Білокоровицький держлісгосп.
Із простого лісоруба, як і батько, розпочав свій трудовий шлях  Олександр Шевчук, герой нашої сьогоднішньої розповіді. Після навчання у Малинському лісо технікумі  та служби в армії, Олександр Іванович пройшов майже всі посадові «щаблі» лісогосподарської діяльності: починаючи від лісника у Григорівському лісництві Канівської ГЛМС, потім працював помічником лісничого та лісничим у Новоград- Волинському ДЛГ, де вкладав усю душу, навички та вміння при створені лісових культур, про які і зараз з любов’ю та радістю  розповідає, будучи вже директором. Із 1994 року продовжує свою діяльність у  Городницькому лісгоспі на посадах лісничого, інженера лісозаготівель, начальника виробничого відділу, головного інженера. У жовтні 2008 року Олександра Шевчука, вже досвідченого організатора і керівника, призначають головним лісничим ДП «Житомирське лісове господарство», а з листопада 2010 року – він незмінний директор Овруцького спецлісгоспу. У 1998 році закінчив Львівський державний лісотехнічний університет, навчався заочно.
– Найкращий університет – це активна участь у робочих процесах безпосередньо  на лісосіках де ведеться заготівля лісу, а потім на  лісовідновлювальних  роботах при посадці лісу, а також  контроль та професійна підтримка при вирощуванні посадкового матеріалу у розсадниках та теплицях – стверджує Олександр Іванович. – Без конкретної практики важко набути необхідних знань і досвіду. А гарний досвід, як відомо, породжує досконалість, що є дуже необхідним в сьогоднішніх реаліях, коли виростити добротні деревостани стає все важче і дорожче. Отож потрібен чіткий, продуманий прогноз, а також зважений розрахунок. Адже зараз від держави лісове господарство отримує лише підвищені податки, а ще 20 років тому майже усі  лісогосподарські роботи фінансувались з бюджету.
Наприклад, створення лісових культур і догляд за ними, утримання лісової охорони, рубки прорідження – це все фінансувала держава. Сьогодні ж навіть наш спеціалізований (чорнобильський) держлісгосп жодної копійки від держави не отримує. Зате скільки лунає різноманітних звинувачень, що, мовляв, лісівники вже весь ліс дорубують. Хоча по факту, зрубавши на 1 га до 500 дерев, висаджуємо там близько 6 тисяч   молодих дерев – зауважує Олександр Іванович.
Ще у 1992 році був створений Овруцько-Народицький спецлісгосп, який «об’єднав» майже всі забруднені внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС лісові угіддя на площі 90 тисяч гектарів. У 2006 році цього громіздкого «чорнобильського лісового монстра» розділили на два окремих спецлісгоспи: Народицький і Овруцький. У 2010 році новий керівник Овруцького спецлісгоспу розпочавши свою лісогосподарську діяльність, звернув велику увагу на дослідження та моніторинг забруднених радіонуклідами лісових територій, і коли запрошені науковці та експерти дослідивши зразки проб грунту та тирси, дали позитивні висновки по зменшенню рівня радіації, такі дослідження почались проводитись щорічно  і протягом 9 років із 21000га забруднених угідь були реабілітовані 11000га.
– Залишилося відновити зовсім небагато – близько 10 тисяч гектарів вражених радіацією  лісів, – уточнює Олександр Іванович. – Зрозуміло, що на цих лісових угіддях зараз не здійснюються лісогосподарські роботи, а лише забезпечується їх охорона та необхідні протипожежні заходи. Ми несемо великі витрати на охорону цих вражених радіонуклідами  масивів, бо відстані до них багатокілометрові, а люди відселені. До того ж, три наших лісництва межують із сусідньою Білорусією, а кордон пролягає і через «чорнобильську» територію. Щодня ганяємо  туди декілька авто,  по 50 – 100 кілометрів.
З іншого боку, забруднений ліс поступово «очищається» і це вселяє надію. Ми також всіма силами сприяємо поступовій реабілітації лісу. Так, на площі близько 4 тисяч гектарів ще забруднених угідь створили заказник (це не заборонено законодавством). Відповідно там будуть зберігатися унікальні поліські рослини, частина із яких «червонокнижні». Отож, по факту, нині в лісгоспі залишаються не відновленими близько 6 тисяч гектарів чорнобильського лісу, – запевняє  Олександр Іванович.
Та є ще на балансі спецлісгоспу більше 30 тисяч гектарів, так би мовити, чистих лісових угідь, які також потребують підвищеної господарської уваги та догляду. А ще в лісгоспі нині трудиться більше 200 чоловік із середньомісячною зарплатою 11,2 тисячі гривень і її необхідно щороку збільшувати та платити належні платежі до бюджетів. Торік, наприклад, Овруцький спецлісгосп сплатив 30,2 мільйонів гривень всіх видів податків і зборів, він один з найбільших платників в районі та області. А його нинішній керівник – найдосвідченіший лісівник і менеджер, який успішно керує  не простим «чорнобильським» лісгоспом. До речі, організаторські здібності Олександра Шевчука високо цінують в обласному управлінні лісового та мисливського господарства.
Начальник управління Андрій Курінський:  « Це керівник, який перебуває, як кажуть, на своєму місці і навіть в скрутний час може з гордо піднятою головою відповідати на всі виклики сьогодення, завдяки своїм знанням та вмінню розвивати економіку підприємства, створювати позитивний морально-психологічний клімат в колективі та гордитись його здобутками».
Гарні слова і краще мабуть й не скажеш.
Володимир ВАСИЛЬЧУК.